Давно колись, ще у неволі… уперше я спробувала справжні свіжозібрані лісові гриби…
Жартую))
Втім, доля правди в цьому є. Я тоді була підлітком.
Егоїстичним, вередливим підлітком, який прагнув гуляти центром Мінська або у Парку Челюскінців. Цивілізовано так, по-дорослому.
Замість цього мене затягнули на дачу у вигляді тісного фургончику. За кільканадцять кілометрів від омріяної столиці Білорусі.
Ледь не ридаючи (а може, й ридала, – не пам’ятаю) я благала дорослих дозволити мені повернутися в Мінськ. Обіцяла знайти дорогу до електрички через ліс і доїхати без пригод. Була готова на будь-які жертви.
Марно.
Довелося набридати родичам своєю кислою пикою усі ті кілька днів, що ми там провели.
Єдиною радістю був ліс. Від дачної ділянки його відокремлював лише паркан із сітки.
У лісі були гриби, а у сітці – дірка. Час від часу можна було туди тікати від повчань, прохань і неприємної роботи.
І от якось ми з малим (братом) пішли по гриби. У серпні білоруські ліси щедрі на купу грибів різних видів. Особливо гарнюні лисички, які у нас трапляються вкрай рідко.
Та була «проблемка» – відрізняти їстівні гриби від умовно-їстівних та деяких видів отруйних я на той час вміла поганенько. Тож того разу тітка моя, подалі від біди, відправила усе нами назбиране до сміттєвого кошика.
Але десь тими днями тітонька моя, Ада, разом із подружкою та моєю мамцею назбирали таки «людських», їстівних тобто, грибів.
Чистили ми їх, варили ми їх (довгенько, щоб перестрахуватися), промивали ми їх. Потім дрібненько різали, і так само дрібненько різали цибулю. А потім усе це діло, якого повна сковорода назбиралася, добренько смажили.
Пахтіло на всі дачі, а як смачно ж було! Я ледь утрималася, щоб не об’їстися тих грибів, аж трусилася за ними)))
Супи з грибами ж кожна господиня варить по-своєму. Комусь подобаються на м’ясному бульйоні, хтось робить геть прозорийі легенький. Про найпростіший і смачнючий грибний суп напишу пізніше.
А цей, який можна зробити і з печерицями, усе ж рекомендую готувати із справжніми, лісовими (які є), попередньо обробленими відповідно до свого виду.
Сир можна брати плавлений будь-який, на ваш смак, але бажано на ньому, як і на грибах, не економити.
Потрібно:
250 – 300 грам свіжих грибів (або 50 грам сушених)
700 грам картоплі
400 грам сиру
150 грам моркви
Цибулина
Сіль, перець
Приготування
Сушені гриби замочуємо і чекаємо 30 хвилин, потім нарізаємо. Свіжі відварені гриби нарізаємо великими шматками.
Цибулю й моркву чистимо. Цибулю нарізаємо кубиками, моркву натираємо на середній терці.
Чистимо картоплю, ріжемо на 6 – 8 частин.
У киплячу воду вкидаємо гриби і картоплю. Варимо 10 хвилин.
Тепер додаємо цибулю і моркву. Варимо до готовності овочів.
За кілька хвилин до кінця приготування додаємо у каструлю сир, солимо і перчимо за смаком.
Гарно перемішуємо. Прибираємо з вогню і даємо трохи настоятися.
