Салат Ай лав ю

А історія, насправді, не про Олів’є, хоча й він там був.

 

img_20170110_181948

Історія – про холодець, мабуть:)

 

Ввечері 30-го грудня у вхідні двері подзвонили. Ну, попленталися ми відчиняти (мені тоді років 11 – 12 було, малому – на три роки менше).

 

І тут мамця як заверещить від радості! Ну і ми разом з нею, за компанію.

 

Виявляється, сюрпризом до нас у гості приїхала сестра мамці, тітка Ада.

 

Привезла з Мінська купу ніштяків і подарунків усяких. Каже, значить, буду з вами Новий рік зустрічати.

 

Ну й ми з малим довольні, як поросята))

 

Наступного дня усі ми готувалися до свята: прибирали, мили, прикрашали ялинку, готували…

 

Чесно кажучи, готували переважно мамця й тітка. А братець мій і я більше заважали))

 

Десь о другій дня дітей, тобто нас, відправили спати. Щоб же ж не позасинали до Нового року.

 

Зара’ я думаю, що то, щоб не плуталися під ногами )))

 

Прокидаюся я така у повній темряві. Годинник на стіні показує шосту вечора приблизно.

 

Клац-клац – а світла в квартирі нема…

 

Повзу наосліп у напрямку кухні/туалету – десь же має мені пощастити!

 

Чую: за зачиненими дверми в кухню хтось тихо перемовляється. Пхаю туди свого носика.

 

А в кухні за столом при світлі свічок тітка Ада і мамця перебирають зварене «щось» на холодець. Відчіпляють, відшкрябають від кісток і хрящів усе можливе м’ясце, щоб зробити святкову страву.

 

Я б це назвала «зробити власне з нічого щось».

 

Ну, я цапнула з миски шматочок, який на мене дивився, і тікать. Бо можна і по руках було отримать))

 

А холодець, мабуть, вже на наступний день тіки був, бо електрику ввімкнули лише о дев’ятій вечора, – за три години до Нового року. Так що, Олів’є пощастило:)

 

Назву «Ай лав ю» моя мамця вигадала для різноманіття, бо давно вже приїлося Олів’є.

 

А я чомусь вже котрий рік має алергію щодо присутності цього салату на новорічному столі.

 

Той же холодець – та будь ласка! А Олів’є готує або коханий, коли йому захочеться (незалежно від пори року), або я – коли щось переклинить.

 

І от, 10-го січня я, нарешті, дозріла.

 

Потрібно:

  • Ковбаса варена або курка варена – 350 – 400 грам

  • Картопля – 4 – 5 штук

  • Морква – 2 великих

  • Яйця – 4 штуки

  • Огірки солоні – 3 – 4 штуки

  • Цибуля – 1 середня

  • Зелений горошок консервований – 1 банка

  • Сіль, перець

  • Майонез

Приготування

Відварюємо моркву, картоплю і яйця. Даємо охолонути.

 

Ковбаску, або ж відварене м’ясо курки нарізаємо кубиками.

 

img_20170110_172010

 

Солоні огірки і цибулю теж нарізаємо кубиками.

 

img_20170110_172531

 

img_20170110_174520_1

 

Так само кубиками нарізаємо яйця, очищені від шкірки картоплю і моркву.

 

img_20170110_173815

 

img_20170110_175827_1

 

img_20170110_181057_1

Всипаємо горошок з банки. Рідину попередньо зливаємо!

 

Додаємо майонез. Перемішуємо. Пробуємо.

 

Якщо потрібно, додаємо сіль і перець за смаком.

 

Прикрашаємо, як заманеться. Подаємо на стіл.

 

img_20170110_182030

 

Смачного!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *